Вірші-повчалочки
На основі народної творчості
Ці вірші
можна використовувати як короткі бесіди з учнями, доповнивши їх яскравими
малюнками, своїми словами й історіями з життя учнів класу. Вірші-повчалочки
можна об’єднати за темами і використати, як і частушки-повчалочки.
Щоб у
світі не згубитись,
Треба вчитись, вчитись, вчитись! А дитину — книжка вчить, Як на світі треба жить!
Хто завжди
книжки читає,
Той багато в світі знає. Щастя в ліності нема... Вчення — світ, невчення — тьма!
Той, хто
грамоти уміє,
Добре жне і добре сіє. Тож, як хочеш більше знати, Треба трохи менше спати!
Як
здобудеш ти освіту,
То побачиш більше світу. Вчення в щасті украшає, А в нещасті — утішає!
От, якщо
біда докучить,
То і розуму научить. Але ти біди не жди, З розумом у світ іди!
Хто у
праці жити звик,
Без роботи день, як рік! А для нашого Федота Не страшна уся робота!
Як без
діла день сидіти,
Можна й справді одубіти. То ж без діла не сиди, Справам добрим лік веди.
На людей в
житті складайся,
Але розуму навчайся. І хоч що в людей питай, Але власний розум май!
Перед
розумом і сила
Знітиться й стоїть безсила. То ж за книжечку берись І учись, учись, учись!
Є таке в
людей повір’я,
Що пташину красить пір’я. Красна ж розумом людина, А тому — учись, дитино! |
Ти ніколи
не журись,
А за діло враз берись. Той, хто дбає, той і має, Як не спить і не дрімає!
Праця всіх
людей годує,
Лише лінь усіх марнує. Люди знають, білоручки — Дармоїди й недоучки!
Ти свого
часу не гай,
А батькам допомагай Прибирати, прати, шити — Так навчишся все робити!
А зробив
хороше діло,
Можна йти гуляти сміло. Як роботі вже кінець — От тоді ти молодець!
Як поробиш
ти до поту,
То і їстимеш в охоту. Бо, як кажуть, без трудів Не їстимеш пирогів!
Слово
старше, аніж гроші,
А тому ним дорожи. Не усі слова хороші, Ти ж найкращі з них кажи!
Правда в
світі, як олія,
Випливати всюди вміє. До уваги це бери Й тільки правду говори!
Око бачить
далеченько,
Розум здатний більш сягнути. То ж учись, моє серденько, Щоб розумним в світі бути!
Куй
залізо, як гаряче,
Не зігнеш його інакше. Й ти житті не байдикуй, А старайся і працюй!
Слово — це
вам не полова,
А язик — не помело. Думай, як сказати слово, Щоб не соромно було! |
Все
найкраще переймай,
Лише зла скрізь уникай. Бо ж людина з юних літ Для добра приходить в світ!
Той не
друг, хто медом маже,
Друг лиш той, хто правду каже. Бо, що правда — то не гріх, А як збрешеш — всім на сміх!
Хто добра
усім бажає,
Той і сам добро те має. Хто його робити звик, Це — хороший чоловік!
Хочу я,
щоб кожен знав:
Не бери, де не поклав. Потім буде каяття, Та не буде вороття!
Якщо є у
тебе ніж,
Сім раз зміряй — раз одріж. Врізаного ж не приставиш, Тільки клопоту прибавиш!
Робиш
добре, то не кайся,
Бо приємно це робити. Робиш зло — зла й сподівайся. Важко злим на світі жити!
Чужим
добром не збагатієш,
Якщо сам робить не вмієш. Хочеш їсти калачі — Не засиджуйсь на печі!
Млин наш
меле — мука буде,
Язик меле — біда буде. То не треба лепетати, Умій вчасно промовчати!
Шануй
батька й рідну неньку,
Буде скрізь тобі гладенько. У житті ти мусиш знати, Що найкращі — батько й мати! |
